СМИ и аналитика

Василий Горбаль: Досрочные выборы нужно проводить, если будет 100% уверенности в кардинальном изменении ситуации

Відсутність Василя Горбаля на обіцяних акціях протесту Партії регіонів на минулому тижні, природно, сприяла появі чуток, що із головою Київської організації партії щось не те.

І, слід сказати, такі чутки мали право на життя: і в самій Партії регіонів відбуваються певні процеси й внутрішня боротьба, й боротьба за вплив на Київ всередині самої партії не вщухає, й банк, до якого має прямий стосунок Василь Михайлович, переживає не найкращі часи – власне, як і всі українські банки...

Сам Горбаль твердить, що чутки про негаразди – і його власні, й банку, і партії - м’яко кажучи, перебільшені. Прагматик і раціоналіст, як і належиться банкіру, вважає, що із будь-якої ситуації слід шукати якомога безкровніший вихід – домовлятися, шукати компроміси і т.ін. А радикальні методи – як от дострокові вибори, слід застосовувати лише тоді, коли всі решта спроби себе вичерпали...

Василь Михайлович, ви в реанімації? Бо тут деякі ЗМІ написали, що у вас черепно-мозкова травма, тому вас ніде не видно – ні в парламенті, ні на мітингах Партії регіонів...

Та в якій реанімації! Зауважте, хто першим зчинив переполох – сайт Mignews (сайт входить в медіа-холдинг Вадима Рабіновича Media International Group – ред.). У нас давні «теплі» стосунки... Я їм навіть запропонував ввести рубрику «Стан здоров’я Горбаля» й інформувати, яка в мене температура і який тиск...

Але ж з іншого боку, вас таки не було на акціях протесту, які проводилися на минулому тижні, й не прозвучало жодних коментарів з приводу публікацій про ваш ніби-то важкий стан...

Ну, не було – це ж таке питання... Тривіальна температура, ось і все. Що ж стосується масових партійних акцій, то повірте для мене в першу чергу важливо їх організувати, а не бути присутнім на них. Думаю, що незважаючи на всі цинічні спроби політичних опонентів принизити їх значення, ці політичні заходи своїх цілей досягли. Очевидно, що будь-які масові акції повинні мати якийсь результат. Якщо його немає, з кожним разом людей буде все менше й менше: яскравий приклад цього – масові акції протесту проти Черновецького під Київрадою, куди приходять люди під різними прапорами...

Ми повинні показати людям, які приходять нас підтримати – і киян, я тих, хто прижджає до Києва – результат, нехай і досягнений через компроміс...

А яким може бути цей компромісний результат в даному випадку?

Наприклад, поява антикризової програми як такої, відставка уряду – те, що було вказано у резолюції мітингу 3 квітня... Хоч щось ще повинно бути досягнуто: наприклад, ми досягли проведення виборів президента в жовтні, тобто на три місяці швидше, ніж планувалося...

А коли ці акції на наступному тижні, з 14 квітня, відновляться, як обіцяють «регіонали», ви вже будете в строю?

Ну, я не можу вгадати, що буде 14 квітня – все залежатиме від концептуального розвитку ситуації... Ви ж бачите, що все міняється дуже швидко - побачимо... Що буде конкретно, сказати складно – я бачу лише вектор, по якому ми йдемо. На сьогодні однозначним для всіх є тільки призначення дати дострокових президентських виборів, за що проголосував 401 народний депутат. З огляду на таке голосування, думаю, це питання оскаржуватися не буде.

Чи сталим буде обраний вектор Партії регіонів на дострокові парламентські вибори? Адже багато хто – і з політиків, і серед тих же «регіоналів» - вважає, що проводити їх до президентських виборів нелогічно. Для чого це Партії регіонів, якщо серйозно? За яких умов ця ідея може бути переглянута?

Відверто кажучи, я до ідеї і можливості проведення дострокових парламентських виборів ставлюся суто раціонально. Їх потрібно проводити, якщо буде стовідсоткова впевненість в тому, що політична ситуація кардинально буде змінена. Але зараз щоб покращити стан країни потрібно домовлятися, шукати компроміси не з точки зору, хто буде при владі, а хто здатний скоріше вивести країну з системної кризи.

Немає бажання йти на вибори у БЮТ – бо для чого їм це робити, так же? По-перше, це ризик провести набагато менше людей в новий парламент, по-друге - це відволікання на ще одну виборчу кампанію, якою треба займатися: формат її ведення так чи інакше наклав би певні зобов’язання на роботу Кабміну і т.ін. У них так само багато віри у перемогу свого лідера у президентській кампанії, як і у всіх решта кандидатів: всі, хто кажуть про свою участь, вірять у свою перемогу, бо інакше навіщо для чого йти на вибори? Навіть Черновецький каже, що він переможе!..

Чи можливе, в такому випадку, переформатування коаліції і створення союзу Партії регіонів й БЮТ, про що опосередковано заявляють «регіонали»? Чи все-таки нинішній стан речей утримуватиметься аж до президентських виборів?

Створення такого союзу можливе з точки зору змін до Конституції. Але в якому напрямку їх проводити, якими вони повинні бути – цієї дискусії поки що немає, хоча Президент і розпочав «конституційний» тур країною.

Якщо ж говорити про парламентські вибори й зміну закону про вибори, то що таке відкриті списки насправді ніхто не знає, а людям все це абсолютно байдуже. Спитайте на вулиці будь-кого про те, за якими списками люди хочуть обирати депутатів, і дійсно дістанете відповідь, що за відкритими. Але чому? Тільки тому, що про це всі говорять, що це модно, це красиво звучить. Але що це таке насправді, мало хто розуміє – у світі існує безліч виборчих систем із такими списками, але яка із них придатна для України, невідомо...

Наскільки я розумію, ви досить скептично ставитеся й до внесення змін до виборчого законодавства, яких вимагає Президент...

Знаєте, я завжди скептично ставився до змін у виборчі закони в той час, коли уже почалася виборча кампанія. Бо вона вже фактично почалася, про не всі говорять – я маю на увазі президентську кампанію. У такі періоди йдеться про заробляння політичних балів, а не про роботу над виборчим чи будь-яким іншим законодавством. І все це, звичайно, не покращує роботу законодавчого органу влади. Я про це суджу з цієї точки зору – можливо, це цинічно й прагматично, але я маю вже досить великий стаж у парламенті, й можу стверджувати, що саме так все і відбувається...

От візьмемо ті ж дострокові київські вибори – вибори столичного мера: хто заважав вчасно прийняти нормальне законодавство, зробити все, як треба, продумати й тоді йти на ці вибори? Всі ж грають у якісь короткі тактичні ігри, у яких стратегія, на жаль, далеко не завжди присутня...

Як, на вашу думку, Віктор Ющенко може добитися дострокових парламентських виборів, у яких, дуже ймовірно, братиме участь?

Є певна юридична казуїстика, я в цьому до кінця не розбирався. З точки зору права в цих виборах багато речей будуть сумнівними. В Конституції зазначено, що за півроку до виборів не можна розпускати парламент, відповідно, остання дата розпуску – 25 квітня.

У зв’язку з цим до 25 квітня щось буде, або ж нічого не буде. Маємо враховувати, що 19 квітня - Великдень, треба й на це робити поправку: перед Великоднем - Страсний тиждень, коли підписувати подібні укази якось недоречно. Хоча, звичайно, за останні роки у нас і на релігійні свята багато чого відбувалося... Тож прогнозувати щось складно - наша політика не корелюється ні з правом, ні з традиціями.

Настільки реальне внесення змін до Конституції до президентських виборів? Зокрема у варіанті Партії регіонів та БЮТ...

Я чув, що багато напрацьовано під час минулих великих активних переговорів з БЮТ восени минулого року, коли було найбільше чуток, хто зірвав чи не зірвав домовленості. Говорили, що переговорна група юристів БЮТ та Партії регіонів тоді розробила багато програмних засад і Конституції, і суміжних законів. Те, що я чув з точки зору підтримки бізнесу, підприємництва, судочинства й інших питань, мені дуже імпонувало. В тих напрацюваннях були прописані проблемні речі, які не вирішувалися за всі роки Незалежності! Але вся ця інтелектуальна праця десь розчинилася...

Було б дуже добре, аби все це було реанімовано й з’явилося в парламенті. Всі ті напрацювання і були антикризовими насправді... Адже криза у нас, великою мірою, через те, що багато питань роками не вирішувались...

А як щодо врегулювання балансу гілок влади, стосунків президента й уряду в цих конституційних напрацюваннях?

Я не цікавився цим. Мені розповідали лише про документи, які мали супроводжувати конституційні зміни, й мені вони дуже імпонували...

Якщо зараз запитати простого українця, що йому краще, зміна виборчого законодавства чи наш лозунг «покращимо життя вже завтра», то всі оберуть останнє. Стабільність і прогнозованість ситуації на майбутнє на сьогодні набагато актуальніша за будь-які політичні ігрища.

Наприклад, криза в тій же банківській сфері пов’язана перш за все з відсутністю бачення майбутнього. Якби вкладники українських банків розуміли, що буде відбуватися в державі через кілька місяців, то не було б ніякої паніки й всі процеси йшли б зовсім по- іншому. Такі панічні процеси властиві, фактично, тільки Україні...

Раз ви згадали про київські вибори, не можу не спитати вашого ставлення до виборів мера у два тури: кажуть, уже напрацьовано спільний проект, відправлено його на розгляд комітету зпитань державного будівництва, й він от-от може бути внесений в парламент... Ви підтримуєте ідею двотуровості?

Ця гра у два тури – це теж певною мірою тактичне метушіння, яке свідчить перш за все про те, що ми підсилюємо й переоцінюємо постать Леоніда Михайловича. Ми ніби кажемо – його ніхто не може перемогти за діючим законом, тому потрібні тільки два тури! Це така ж короткотермінова гра, як звернення парламентської слідчої комісії щодо психіатричної експертизи Черновецького: він у відповідь побігав по стадіону, поплавав у басейні, переступив через це і пішов собі далі.

Вся проблема в тому, що всі решта кандидати в мери не можуть між собою домовитися, тому і йде мова про два тури. Очевидно, що потрібно вводити практику чітких домовленостей і коаліції хоча б на місцевому рівні. А коли один одному не довіряють, тоді й з’явялються такі ідеї, як два тури. Раніше був прецедент прийняти закон про вибори у два тури для всіх мерів і, як ви знаєте, наша фракція поставилася до цього негативно. Зараз йдеться про цю процедуру тільки для Києва, але складно пояснити, чому до столиці має бути таке особливе ставлення...

Можливо, потрібно провести парламентські слухання на цю тему, чи й розширити її, піднявши проблеми керування й управління столицею – але чи будуть вони об’єктивними й позбавленими популізму? Пам’ятаєте, скільки цікавих ідей було під час останніх столичних перегонів – наприклад, про перенесення офісно-ділового центру за місто? Так, з усього цього можна відібрати немало конструктивних з точки зору ефективності для розвитку столиці. Але потрібно перестати займатися популізмом, й постаратися розібратися у тій чи іншій проблемі об’єктивно...

Наскільки ймовірні дострокові вибори столичного голови й Київради? Бо уже на наступному сесійному тижні мають бути оприлюднені висновки тимчасової слідчої комісії щодо діяльності київської влади, які можуть призвести до вираження їй недовіри й повторення ситуації 2008 року...

Думаю, зараз їх ніхто не буде проводити, бо це відволікатиме сили, ресурси й увагу від тієї кампанії, яка уже йде. Після президентських виборів це абсолютно ймовірно – все залежатиме від того, наскільки конструктивними будуть відносини між новообраним президентом і столичним мером, між мером і новим урядом, який парламент може переформатувати... Після цих виборів все може відбутися...

До речі, фракція Партії регіонів у Київраді почала вести себе досить незалежно і її уже не можна вважати сталою частиної промерської більшості. І, хоч не хоч, це пов’язується із доволі частими останнім часом появами в Київраді Інни Богословської, які перетворюються там на шоу. Ви уже не куруєте київських «регіоналів»?

Ну, послухайте, напевно, складно уявити мене полум’яним трибуном – я зовсім інший тип особистості, я прагматик. Інна Германівна – емоційний політик, який прагне публічності: звичайно, якісь гострі речі, які вона говорить, більше подобаються ЗМІ. Але я, як був, так і залишаюся головою Київської організації ПР.

Що стосується якоїсь опозиційності ПР у Київраді... Знаєте, я проти гостроти, образ, безпідставних звинувачень і ескалації ситуації в залі – я намагаюся продукувати конструктив. Був час, коли ми могли відмінити рішення Київради, які дійсно були конфліктними, але цього не відбулося: емоції були розігріті, депутати не змогли запропонувати якісь вирішення... І що було казати людям, які прийшли під Київраду? Результату ж не було й немає!

Ще одне запитання: з офісами Партії регіонів в Києві творяться дивні речі. Якісь пожежі були, зник київський офіс партії на вулиці Кудрявській. Складається враження, що не все гаразд у вашому домі...

Ні, нічого сташного не відбувається. Договір оренди щодо офісу на Кудрявській з проектним інститутом був укладений дуже давно. Ми там перебували згідно договору оренди, який кожного разу подовжувався за взаємними домовленостями. Потім, інститут був приватизований людьми, близькими до депутата від БЮТ. Керівництво інституту нам сказало, що будуть проводити ремонт. Ми тягнули скільки могли, але з 1 вересня минулого року мали звідти виїхати. Нас ще в травні просили виїхати звідти, але з огляду на мерські вибори дали відстрочку.

Зараз головний офіс київської організації знаходиться на вулиці Василенка,5 - це в Солом’янському районі. Можливо, це не дуже зручно, але ми це компенсуємо за рахунок розгалуженості по районам.

Коли можна очікувати з’їзду партії?

Це залежить від термінів початку президентської кампанії, озвучених ЦВК. Можливо, вплинуть й інші обставини, які будуть цьому передувати. Під іншими обставинами маються на увазі якісь парламентські події або ще деякі речі. Проведення з’їзду не складне питання з точку зору його організації.

Що ви маєте на увазі під рішеннями в парламенті?

Можливо, треба буде ухвалити в парламенті рішення, які треба затвердити тільки на з’їзді партії.

І останнє до вас питання – як ви себе почуваєте?

Як абсолютно нормальна і здорова людина! Але для того щоб комусь щось доказати хвалитися своїм здоров`єм перед телекамерами не збираюсь.

http://www.glavred.info/archive/2009/04/09/114215-5.html